Живе спілкування стає привілеєм

| Спорт
Живе спілкування стає привілеєм

Багато педагогів і батьків стурбовані тим, що комп’ютеризація навчання і виховного процесу негативно впливає на загальний фізичний та інтелектуальний розвиток дитини.

Цьому є підтвердження в міжнародних ЗМІ. В матеріалі The New York Times доводиться, що занурення у віртуальну реальність більше не розцінюється як престижне, як це було ще недавно. Різні цифрові пристрої вже доступні найбіднішим верствам населення.

Натомість живе спілкування й активність поза мережею стає привілеєм багатих. Еліта в розвинених країнах все частіше забороняє своїм дітям зловживати гаджетами. Перевага віддається традиційним школам з традиційним вихованням. Заможні люди наймають вчителів своїм дітям або віддають їх в «найменш цифрові» школи, де навчання відбувається віч-на-віч.

Справа в тому, що цифрове споживання починається тепер у більш ранньому віці. А це, повідомляє видання з посиланням на дослідження вчених, несе ризики. Результати дослідження говорять про те, що у дітей, які занадто багато часу проводять за комп’ютером або гаджетами, змінюється структура мозку: його кора стає тоншою. Діти, які витрачають більше двох годин на день, дивлячись в екран, отримують нижчі оцінки з основ мисленням і мовних тестів, ніж ті, які менше часу проводять з гаджетами.

«Бідним і середньому класу намагаються довести, що екранні технології «хороші й важливі» для них і їхніх дітей. У великих технологічних компаніях психологи і нейробіологи працюють над тим, щоб якомога довше утримувати увагу на екрані», – йдеться в статті.

Однак активне й живе спілкування захищає наш мозок від такого виснаження. Цьому сприяє зокрема спортивне виховання молоді, її долучення до традиційної культури. Саме те, що й робить ГО «Розбудова» в межах своїх можливостей, підтримуючи дитячо-юнацькі команди в місті Гостомель Київської області. Також організовує для дітей театральні вистави, долучаючи до живої «офлайнової» культури. Це скромний, але дуже важливий внесок у те, щоб українська молодь була гармонійно розвиненою й успішною. Щоб українці були конкурентоспроможні в світовій еліті.

Від глобалізації наша країна нікуди не дінеться. Але треба, щоб українська молодь не була під тотальним впливом комп’ютерних пристроїв.

Сподіваємось, що приклад «Розбудови» знайде підтримку меценатів. Займатись повноцінним вихованням молоді треба вже зараз, не чекаючи, коли «гаджетизація» почне свій незворотній негативний вплив на підростаюче покоління.

Тетяна Петренко