Житло для військових і вимушених переселенців: потрібна координація дій

Житло для військових і вимушених переселенців: потрібна координація дій
З 11 по 14 вересня 2017 року під Кабміном у Києві проводила голодування вимушена переселенка з Донецької області Юлія Дрюк-Ільяшенко – лідер громадської організації переселенців «Мій дім юа».

До неї приєдналися й інші переселенці. Біля будівлі Кабінету міністрів України кілька днів відбувався мітинг вимушених переселенців, які вимагали виконання Закону № 1954 щодо поліпшення умов забезпечення житлом вимушених переселенці та учасників АТО.

Нагадаємо, що закон № 1954 «Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" щодо реалізації державних житлових програм» був ухвалений Верховною Радою і підписаний президентом ще у квітні 2017 року. Відповідно до нього учасники АТО, а також вимушені переселенці можуть купувати житло за 50% вартості (другу половину їм компенсує держава), або їм надається іпотечний кредит під пільгові відсотки – 7% річних.

Юлія Дрюк-Ільяшенко разом з іншими переселенцями вимагала від Кабміну ухвалити необхідні постанови для набуття чинності передбачених законом № 1954 умов про пільгове житлове кредитування переселенців і учасників АТО. Частково вимоги мітінгуючих були задоволені.

«Урядовий комітет схвалив зміни до постанови № 140 про порядок забезпечення переселенців доступним житлом. Зміни до постанови передбачають для внутрішньо переміщених осіб право на участь у програмі «Доступне житло» за умови, що вони не мають у власності житла на підконтрольній території України», – йдеться у повідомленні учасників мітингу.

Зазначається, що наступним кроком має стати затвердження цих змін Кабінетом міністрів і виділення фінансування в межах бюджету на 2018 рік.

Військові й учасники АТО активної участі в акції вимушених переселенців під Кабміном не приймали. Серед них, нажаль, ще діє стереотип стосовно того, що вимушені переселенці з Криму та зони АТО – це люди, у яких «недостатньо патріотизму». Дехто навіть ставить їм у провину «сепаратистські погляди».

Однак слід зауважити, що якщо люди опинилися по цей бік лінії фронту і обрали єдину українському держаку як місце свого майбутнього, – то вони просто не можуть бути сепаратистами по визначенню, навпаки – вони більше за інших постраждали від сепаратизму. І це свідчить про те, що вони є такими ж патріотами України. Тих мешканців Донбасу, яким бракує патріотизму, серед вимушених переселенців немає, – вони залишилися або в так званих «ДНР і ЛНР», або подалися до Росії.

Також слід зауважити, що події на сході Україні стали особистою трагедією вимушених переселенців. Багато хто з них втратив рідних та близьких, не кажучи вже про втрату власного житла і роботи. Зараз вони вимушені орендувати житло або жити у родичів.

Таким чином проблеми багатьох військових і вимушених переселенців спільні. Тому вони просто вимушені допомагати один одному відстоювати свої права.

Тетяна БОГУШ