Україна на межі екологічного колапсу

| Екологія
Україна на межі екологічного колапсу

За останній рік на території України було виявлено декілька місць безгосподарського складування тари з-під пестицидів та гербіцидів. Остання знахідка була виявлена в м. Городище Черкаської області.

Правоохоронним органам вже відоме підприємство, котре цю тару звозило до так званого «місця зберігання». Але викриття злочинців та пов’язаних осіб хвилює лише місцевих мешканців, а не правоохоронців: для них там зиску ніякого, попри те, що городянці вже наразі отримали десятирічну дозу отруєння хімікатами. Абсурдність ситуації в тому, що непристосований для зберігання тари з-під гербіцидів склад, на якому й була виявлена ця тара, надав в оренду такий собі Зінченко Володимир Петрович, що входить до депутатського корпусу Городищенської районної ради VII скликання. Також Зінченко Володимир Петрович є ще й засновником та навіть директором підприємства з красномовною назвою «ФУНТ» (32289209), яке начебто має займатися обробленням відходів і брухту. Порожні каністри з-під агрохімікатів для ТОВ «Фунт» є ніщо інше сировина, але вкрай небезпечна. Громадська організація «Розбудова» нагадує, що тара з-під агрохімікатів є небезпечним відходом. А поводження з небезпечними відходами повинно проводитися спеціалізованим підприємством, котре має право на провадження певного виду господарської діяльності. Крім цього, згідно до ліцензійних умов Міністерства екології та природних ресурсів України провадження господарської діяльності дозволяється виключно за заявленим фактичним місцем діяльності. В результаті на запит до Зінченка В.П. з вимогою роз’яснити, яке саме підприємство звозило небезпечні відходи до складу, що він здавав в оренду, відповіді отримано не було. Тож ми як громадська організація маємо право припустити, що забруднена тара звозилася до складу «Фунту» з метою переробки – в кращому випадку. В гіршому, але більш вірогідному, – для контрабандного розливу контрафакту агрохімікатів під відомими назвами.

Після приїзду на місце подій журналістів телеканалу «Інтер» та розголосу проблеми каністри панічно почали вивозитися, звісно – не дотримуючись жодних правил поводження з небезпечними відходами. Але місцеві правоохоронці й в цьому випадку десь поховалися.

Отже, схема працює, навіть, краще, ніж раніше. Тара відомих виробників наповнюється китайським підробним агрохімікатом, але продається по ціні брендового товару. Контролю за такою «брендовою» агрохімією не існує. Проте важко навіть уявити шкоду, котру така агрохімія наносить як населенню, так і природі. А от коли тара вже має нетоварний вигляд, тоді вона потрапляє до переробників, і… у наш побут.

Загалом отримуємо замкнений цикл: підприємство-виробник, наприклад, Monsanto, Bayer, Syngenta, Еридон та інші виробляють агрохімію, в ціні продажу якої вже закладена вартість утилізації тари! Далі агрохімію купує споживач та використовує її за призначенням. Після використання залишається забруднена тара (небезпечний відхід). Споживач за власні кошти передає тару до спеціалізованого підприємства на утилізацію. А спеціалізоване підприємство перепродує тару іншим, чи за власний кошт перезатарює контрафактом та продає на ринок під відомим брендом, але з невідомим вмістом. Бренди при цьому несуть значні збитки та ризикують в подальшому бути повністю витісненими з ринку «своєю ж» продукцією.

В той же час активно обговорюється «реформування» системи та нового закону про управління відходами, де буде унормована схема, можливо менш прибуткова, проте стовідсотково вигідна для корупції – полишання відходів, у тому числі й небезпечних, просто неба. Далі вони стають безгосподарськими і на їх утилізацію виділятимуться кошти з державного або місцевого бюджету, тобто наші з вами кошти. В такому випадку заробляють бізнесмени, чиновники... Всі, окрім звичайних людей та навколишнього середовища.

Хто повинен контролювати цю ситуацію? Міністерство Семерака? Поліція Авакова? Чи самі виробники? На думку ГО «Розбудова», – всі. Проте найбільш зацікавленими в цьому мають стати Monsanto, Bayer, Syngenta й Еридон.

ГО