Небезпечні Ліцензійні умови

| Екологія
Небезпечні Ліцензійні умови

Громадська організація «Розбудова» разом зі спеціалістами та екоактивістами провели роботу.

Та в електронному та паперовому вигляді надали листи до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України із зауваженнями до проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами», яка офіційно була опублікована на сайті міністерства. Ми як організація, яка представляє інтереси громади, офіційно публікуємо текст листа та будемо наполягати на виправленні тих кричущих помилок, що нами зазначені.

Лист

ЗАУВАЖЕННЯ

До проєкту постанови КМУ «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами».

Пунктом 2 проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами» (далі – Проєкт), що оприлюднений на офіційному сайті Міндовкілля для обговорення та надання зауважень і пропозицій, пропонується встановити строк для приведення ліцензіатами, які мають ліцензії на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, своєї господарської діяльності у відповідність з цими новими змінами – один місяць з дня опублікування прийнятих змін. Варто звернути увагу, що у цьому випадку Міндовкілля порушує норми ч. 3 статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», (далі – Закон), якою визначено, що у разі внесення змін до чинних ліцензійних умов, які потребуватимуть проведення суб’єктами господарювання підготовчої роботи, такі ліцензійні умови або їх окремі положення мають набирати чинності через певний строк з дня їх опублікування, достатній для проведення таких підготовчих робіт, що не може бути меншим ніж ДВА МІСЯЦІ. Тобто, у разі прийняття Кабінетом Міністрів України Проєкту дані зміни до Ліцензійних умов набирають чинності не менш як через два місяці з дня їх опублікування, відповідно і строк для приведення ліцензіатами своєї діяльності у відповідність новим змінам повинен становити не менше як два місяці з моменту опублікування прийнятого КМУ Проєкту. Міндовкілля створює умови, у яких ліцензіати не в змозі отримати необхідні документи, у томи числі й дозвільні, та провести роботи, необхідні для відповідності новим Ліцензійним умовам.

У пункті 3 Проєкту пропонується виключити норму щодо того, що небезпечні відходи – це відходи, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів». Тоді не зрозуміло – які відходи визначатимуться як небезпечні, і, відповідно, поводження з ними підлягає ліцензуванню? Яким документом буде підтверджуватися ця небезпека відходів? Не варто забувати, що Україна приєдналася до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, що зобов’язує Україну забезпечити наявність у країні об’єктів для екологічно безпечного видалення небезпечних відходів, що визначені розділом А Жовтого переліку небезпечних відходів. Яким чином будуть визначатись відходи як небезпечні з метою ліцензування діяльності з поводження з ними у разі прийняття проєкту? Не відомо. Як ці відходи будуть відповідати нормам Базельської конвенції? Також не визначено. Між тим, абзацом першим статті 45 Закону України «Про відходи» встановлено обов’язок України застосовувати правила міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Можливо, виключивши чіткий перелік небезпечних відходів, на поводження з якими передбачено отримання ліцензії Міндовкілля, Міндовкілля намагається створити умови для корупційних маніпуляцій у цій сфері, та намагається самé «вирішувати», який сáме здобувач ліцензії її отримає і на які види небезпечних відходів?

Проєктом пропонується подавати разом із заявою на отримання (розширення) ліцензії «перелік небезпечних відходів та операцій поводження з ними, на які отримується ліцензія, із зазначенням кодів Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням». Проте не відомо, які коди повинен зазначати здобувач ліцензії/ліцензіат – коди операцій поводження з відходами (Базельська конвенція містить тільки коди операцій з видалення), або коди груп відходів, що підлягають регулюванню Базельською конвенцією, або вимагають особливого розгляду, або коди відходів переліків А та Б? Така невизначеність у нормах Проєкту дозволить Міндовкіллю приймати волюнтаристське рішення про відмову у видачі (розширенні) ліцензій під час розгляду документів здобувачів та ліцензіатів.

Далі Проєктом пропонується разом із заявою на отримання (розширення) ліцензії подавати суб’єктом господарювання «паспорт місця видалення відходів (у разі здійснення операцій видалення небезпечних відходів)». Мабуть у зв’язку із відсутністю у Міндовкілля кваліфікованих кадрів там не розуміють, що операцій з видалення не менше 15-и, у тому числі, наприклад, до видалення відносяться, операції D7 – скидання у моря/океани, або D10 – спалювання на землі. Яким чином паспорт місця видалення відходів має відношення до цих операцій? Не зрозуміло. Адже відповідно Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 р. № 12, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.1999 р. за № 60/3353, до місць видалення відходів прирівнюються місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів. Тому ця вимога Міндовкілля є абсолютно безграмотною та суперечить діючому природоохоронному законодавству.

Вимога Міндовкілля щодо подачі «технологічних регламентів здійснення кожної операції поводження з небезпечними відходами» потребує від суб’єкта господарювання розробляти декілька технологічних регламентів. Проте законодавчі вимоги щодо складу та оформлення техрегламентів відсутні. Суб’єкт господарювання має право самостійно та на свій розсуд оформляти технологічний регламент на свою діяльність. Міндовкілля не має права перевищувати свої повноваження та зобов’язувати здобувача ліцензії розробляти окремий технологічний регламент на кожну операцію, що, у свою чергу, може спричинити додаткове фінансове зобов’язання суб’єктів господарювання. Міндовкілля під час розгляду документів повинно визначити відповідність заявленої технології з поводження з небезпечними відходами екологічним нормам та стандартам. І все. І надалі не має значення, у якій кількості «книжок» ця технологія прописана.

Пунктом 71 Проєкту пропонується: «У разі наміру ліцензіата звузити провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами на такі види небезпечних відходів, стосовно яких він має намір звузити свою діяльність, ліцензіат подає до органу ліцензування заяву про звуження провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (додаток 7), в якій зазначає небезпечні відходи, стосовно яких він має намір звузити провадження цього виду господарської діяльності». А що робити ліцензіату, який хоче звузити діяльність не на перелік відходів, а на операції, які він з ними провадить? Або і на те та інше? Тому пропонуємо Міндовкілля залишити формулювання відповідно до діючого Закону: «У разі звуження ліцензіатом провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами на певну частину такий ліцензіат подає до органу ліцензування заяву про звуження провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (додаток 7), в якій зазначає частину господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, до якої він звузив провадження цього виду господарської діяльності».

Теж саме зауваження стосується і наступного пункту 72 Проєкту: «У разі наміру ліцензіата розширити провадження господарської діяльності новими видами небезпечних відходів він подає до органу ліцензування заяву про розширення провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, в якій зазначає вид небезпечних відходів, стосовно яких він має намір розширити свою діяльність, та документи, перелік яких наведено у пункті 6 цих Ліцензійних умов, щодо небезпечних відходів, на які розширюється ліцензія. Заява про розширення провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами вважається заявою про отримання ліцензії (додаток 1) на небезпечні відходи, на які розширюється ліцензія, та розглядається органом ліцензування в порядку, визначеному статтею 13 Закону». Розширити ліцензію ліцензіат має право не тільки на кількість небезпечних відходів, але і на операції з поводження з ними. Для Міндовкілля, яке, здається, цього не розуміє: наприклад, якщо ліцензіат займається збиранням та зберіганням відпрацьованих нафтопродуктів, то ніщо не забороняє йому при наявності технології та відповідної матеріально-технічної бази здійснювати також їх оброблення або знешкодження, для чого він повинен розширити ліцензію на нові операції з поводження з відпрацьованим нафтопродуктом. Тому пропонуємо викласти цей пункт Проєкту у наступному вигляді та відповідно до Закону: «У разі наміру ліцензіата розширити провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, який провадиться ним частково, додатковою частиною він подає до органу ліцензування заяву про розширення провадження такого виду господарської діяльності, в якій зазначає вид господарської діяльності, до якого він має намір розширити свою діяльність (повністю або частково, доповнений додатковою частиною), разом з документами згідно з цими Ліцензійними умовами. Заява про розширення провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами вважається заявою про отримання ліцензії в частині, на яку ліцензіат має намір розширити свою діяльність, та розглядається органом ліцензування за аналогією з порядком розгляду заяви про отримання ліцензії».

Змінами у пункт 11 Проєкту пропонується зобов’язати ліцензіата провадити господарську діяльність за умови: «надання відомостей щодо наявності дозволу чинного на момент здійснення заходів державного нагляду (контролю) на спеціальне водокористування;

надання відомостей щодо наявності чинного на момент здійснення заходів державного нагляду (контролю) дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами».

Знову не зрозуміло – до чого йде прив’язка до заходів державного нагляду (контролю)? Яких саме заходів – планових чи позапланових? Тобто ліцензіат зобов’язаний мати чинні дозволи на спеціальне водокористування та викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами тільки під час проведення заходів державного нагляду (контролю)? Наприклад, ліцензіата віднесено до середнього ступеню ризику. Відповідно, планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом ліцензування не частіше ніж раз на три роки. Тому, враховуючи вищезазначені норми Проєкту, що пропонуються Міндовкіллям для внесення до Ліцензійних умов, ліцензіат може протягом трьох років мати дозвіл, що втратив чинність, а перед проведенням заходів контролю, відповідно до затвердженого плану, отримати новий, що – з точки зору Міндовкілля – не буде порушенням природоохоронного законодавства.

Враховуючи це, пропонуємо залишити зазначені в абзаці 4 та 5 пункту 11 діючих Ліцензійних умов без змін, та виключити абзаци 6 та 7 пункту 11, оскільки вони не відповідають Закону.

Проєктом змін до абзацу 9 пункту 11 Ліцензійних умов пропонується зобов’язати ліцензіата повідомляти Міндовкілля про «звуження видів (операцій) діяльності та переліку небезпечних відходів». Зазначена вимога призведе до додаткового навантаження на ліцензіата, який повинен буде повідомляти Міндовкілля про рішення, прийняті самим же Міндовкіллям, тому що рішення про звуження господарської діяльності приймає саме Міндовкілля. Пропонуємо виключити з Проєкту вимогу щодо повідомлення ліцензіатом органу ліцензування про звуження своєї господарської діяльності.

Проєктом пропонується доповнити пункт 11 діючих Ліцензійних умов наступним абзацом: «Щоквартально подавати до органу ліцензування до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, інформацію щодо утворення та поводження з кожним видом небезпечного відходу та інформацію щодо передачі небезпечних відходів іншим суб’єктам господарювання за формами, встановленими у додатку 10 до цих Ліцензійних умов». Проте вимога щодо подання будь-якої звітності встановлюється законом. Закон України «Про відходи» зобов’язує суб’єкти господарювання у сфері поводження з відходами на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку. Подання будь-якої іншої звітності Законом не передбачене. Тому пропонуємо виключити зазначену норму як таку, що суперечить законодавству, та відповідно виключити із Проєкту додаток 10.

ГО "Розбудова"