Хімічні засоби в аграрному виробництві: нагальні питання використання та зберігання

| Екологія
Хімічні засоби в аграрному виробництві: нагальні питання використання та зберігання
Україна нарощує свій аграрний потенціал. Проте рекордні урожаї неможливі без комплексного використання сільгоспхімії, зокрема пестицидів і гербіцидів.

Поводження з такими хімікатами та їх збереження перебуває сьогодні в Україні фактично поза контролем відомства, яке повинно цим займатися, а саме – Міністерства екології та природних ресурсів України.

Тому й порушення поширюються як ланцюгова реакція. По-перше, саме внесення хімічних добрив і обробка сільських угідь гербіцидами відбувається з порушеннями. Адже з кожним роком внаслідок інтенсивного землекористування природна родючість земель падає і сільськогосподарське виробництво потребує більших обсягів добрив. Застосування ж значних доз добрив погіршує стан довкілля, веде до забруднення ґрунтових вод, що, в свою чергу, зумовлює забруднення річок і водойм. Та й бур'яни не дрімають: вони стають більш стійкими до гербіцидів. Аграрії змушені використовувати таких хімічно небезпечних речовин все більше й більше.

Сільськогосподарська авіація, обробляючи посіви, дуже часто розкидає добрива та гербіциди також й на подвір’я селян, які знаходяться неподалік землі, що обробляється. Внаслідок цього наноситься шкода їх господарствам, худобі, присадибним ділянкам, здоров’ю громадян. Прецедентів щодо притягнутих до відповідальності та покараних від Мінприроди за такі порушення ще не було.

По-друге, не всі аграрії дотримуються норм збереження добрів, гербіцидів та пестицидів. А досить ефективна у свій час система підприємств сільськогосподарської хімії, яка існувала в радянські часи, фактично ліквідована. Добрива та засоби захисту рослин зберігаються неналежним чином. Тому великі території України знаходяться під загрозою забруднення насамперед хімікатами, які використовуються в сільському господарстві.

По-третє, від добрив, пестицидів та гербіцидів залишається значна кількість небезпечної тари, яку господарники «утилізують» на стихійних звалищах. Адже організованого збору, обробки і знищення такої небезпечної тари в країні не уснує. Громадська організація «Розбудова» не раз наголошувала, що тара з-під агрохімікатів є небезпечним відходом. А поводження з небезпечними відходами повинно проводитися спеціалізованим підприємством, котре має право на провадження певного виду господарської діяльності.

ГО «Розбудова» вимагає від Міністерства екології та природних ресурсів України почати виконувати свої обов’язки щодо контролю за дотриманням природоохоронногозаконодавства в аграрній галузі, а не сором’язливо самоусуватися від виконання своїх прямих обов’язків.

Тетяна СОКОЛОВСЬКА